Східниця Друк

 

Із глибини віків до нас дійшла не одна легенда про мужніх верховинців. Народні перекази сягають у часи Галицько-Волинського князівства і донесли до нас відомості про те, що на місці нинішньої Східниці було поселення Золота Баня (тепер цю назву має центральна вулиця селища). Недалеко від Золотої Бані стояла фортеця Тустань. Більшість жителів Золотої Бані загинула в нерівній битві з чужинськими ордами. А ті, що залишилися живими, з часом стали сходити в долину, відновлювати свої оселі. Бо це була батьківщина бойків, котрі споконвіків уміли працювати в лісі, а пізніше – добувати нафту.

Так і осіли тут люди і назвали своє маленьке село Східницею. Пройде ще не одне століття, поки цей куточок стане віломий у всій Європі.

З 1872 року тут розпочалася промислова розробка нафтового родовища. Не один рік це маленьке гірське село посідало першість у видобутку нафти. Наприклад, лише одна свердловина „Яків” у 1895 роцідавала щодоби чотириста тонн „ропи”, як її називали ріпники, герої оповідань Івана Франка, перші нафтовики. Ще й досі ця назва збереглася у говірці місцевих старожилів.

Добрі традиції продовжуються: свердловина „Ново-Східниця-3” з глибини 4,5 км за останні 25 років експлуатації дала 750 тис. Тонн нафти і 250 млн. Кубометрів газу. Це є абсолютний рекорд в Українських Карпатах. Працює вона і нині. На добу дає 25 тонн нафти.

Східниця відома й тим, що тут вперше було пробурено свердловину механічним способом. З цієї нагоди у 1900 році на найвищій вершині (нині це околиця санаторію „Східницькі Карпати”) встановлено пам’ятний знак.

Вдруге слава прийшла до Східниці майже через сто років. 11 липня 1975 року газета „Известия” писала „... У Східниці забив фонтан нового родовища цілющої води „Нафтуся”. Геологи закінчують його детальне розвідування. Добовий дебіт сягає за 50 кубометрів. Вчені стверджують, що за лікувальними властивостями мінеральна вода не тільки не поступається, а навіть переважає відому Трускавецьку...”

9 січня 1976 року Східницю офіційно визнано на той час Всесоюзним курортом.