Ярослав Мудрий (983 - 1054)
Великий князь Київський, видатний державний діяч, завдяки якому Київська Русь перетворилася на могутню європейську державу. 1019 Ярослав Мудрий став київським Великим князем. На півночі 1030 Ярослав зайняв землі між Чудським озером і Балтикою і там заснував м. Юріїв, а у 1030 — 1031 війська Ярослава і Мстислава відвоювали Червенські міста. Тоді ж Ярослав здобув від Польщі смугу землі між р. Сяном і Бугом; там збудовано м. Ярослав і Белз. 1036 р. Ярослав об'єднав під своєю владою лівобережні землі, ставши єдиним володарем могутньої Київської держави. За Ярослава Мудрого поширилося і зміцніло християнство в Київській Русі, а також оформилася організаційна структура й церковна ієрархія. Київська Русь за Ярослава Мудрого була великою і могутньою державою Європи, досягнувши на той час найвищого розвитку.
Амосов Микола (1913 - 2002)
Лікар, відомий своїми заслугами у сфері хірургічного лікування захворювань серця й легень, а також досягненнями у галузі моделювання психічних функцій мозку . З 12 до 18 років навчався в Череповці у школі, потім — у механічному технікумі. 1932 р. працював у Архангельську, начальником зміни робітників на електростанції при лісопильному заводі. 1934 — розпочав навчання в Заочному індустріальному інституті. 1935 — поступив в Архангельський медичний інститут, який закінчив з відзнакою 1939. У березні 1953 захистив докторську дисертацію з медицини на тему «Резекції легень при туберкульозі». З 1958 року починає співпрацювати з Інститутом кібернетики в галузі фізіологічних досліджень серця. 1963 — Амосов уперше у СРСР зробив протез мітрального клапана.
Бандера Степан (1909 - 1959)
Політичний діяч, ідеолог українського національного руху, голова Проводу ОУН-Б. Народився в родині греко-католицького священика. В 1919 - 1927 навчався у Стрийській гімназії. На початку 1922 став членом Пласту, а згодом - Організації Вищих Класів Українських Гімназій. В 1928, ставши членом Української Військової Організації, отримав призначення спочатку у відділ розвідки, пізніше - пропаганди. Сташинський пострілом із спеціально виготовленого пістолета (стріляв ампулами з ціаністим калієм) вбив Бандеру. Похований на кладовищі у Мюнхені. Є автором декількох праць, в яких ґрунтовно розроблено теологічні і теоретичні засади українського націоналізму, зокрема “Перспективи Української Національної Революції” (1958) та ін.
Шевченко Тарас (1814 - 1861)
Видатний поет та художник, чия літературна спадщина вважається основою української літератури й сучасної української мови. Був дворовим слугою поміщика П. Енгельгарда в маєтку Вiльшані. Вступив до Академії мистецтв. Був членом Кирило-Мефодіївського братства, таємної політичної організації, заснованої з ініціативи Миколи Костомарова. Шевченка заарештували 5 квітня 1847. У квітні 1850 його було заарештовано вдруге і невдовзі заслано на півострів Мангишлак. Під час хвороби та після третього арешту Шевченко взяв участь у підготовці першого числа журналу «Основа», яке вийшло ще за життя поета. З 47 років життя поет пробув 24 роки у кріпацтві, 10 на засланні, а решту під наглядом жандармів. Поховано Тараса Шевченка спочатку на Смоленському кладовищі в Петербурзі, а через 2 місяці, згідно з заповітом, його останки перевезено на Україну і поховано на Чернечій горі біля Канева. Відтоді могила Шевченка стала священним місцем для українців у всьому світі.
Хмельницький Богдан (1595 - 1657)
Знаменитий гетьман України, засновник козацької держави – Війська Запорозького. Гетьман Війська Запорозького з 1648 року.
Місце народження – ймовірно: Черкаси, м. Жовкла, Суботів, Чигирин, Переяслав. Навчався в одній з Братських шкіл, а також у єзуїтському колегіумі у Львові, знав латинську, польську, турецьку, кримськотатарську, турецьку мови. У 1620-их pp. Xмельницький зв'язався з Козаччиною, де він служив, мабуть, у Чигиринському полку й брав участь у військових походах козаків проти татар і поляків. В січні 1654 року підписав Переяславську угоду (в 1656 році переглянута без участі Хмельницького московсько-польською Віленською угодою).
Помер 27 липня (6 серпня за новим стилем) 1657 в Чигирині і 25 серпня похований в Суботові, в Іллінській церкві, яку сам збудував.
Чорновіл В’ячеслав (1937 - 1999)
Політичний діяч, радянський дисидент, журналіст, один із засновників Народного Руху України. З 1990 року був обраний депутатом У 1991 році був кандидатом у Президенти України і досяг другого місця. Верховної ради. З 1992 року В’ячеслав Чорновіл очолив Народний Рух України.
Загинув за нез’ясованих обставин у автокатастрофі.
Сковорода Григорій (1722 - 1794)
Просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог. Сковорода повставав проти мертвої церковної схоластики і духового гноблення московського православ’я, спираючись у своїй філософії на Біблію. Вивчав грецьку, німецьку, латинську мови. Перекладав Плутарха. Помер філософ у с. Іванівка на Харківщині.
Леся Українка (1871 - 1913)
Видатна письменниця, поетеса, фолкльористка, активістка українського національного руху. Навчалася в приватних вчителів. Вивчила майже всі європейські мови, також грецьку, латинську та слов’янські (російську, польську, болгарську) та інші мови. У 19-літньому віці написала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів». Померла Леся Українка 1 серпня 1913 в грузинському містечку Сурамі. Похована на Байковому цвинтарі в Києві.
Франко Іван (1856 - 1916)
Письменник, поет, вчений, публіцист, громадський діяч, один з найвизначніших духовних провідників України. 1877 р. Франко був заарештований за соціалістичну пропаганду. Помер Іван Франко у Львові, похований на Личаківському цвинтарі.
Мазепа Іван (1639 - 1709)
Був гетьманом України майже 21 рік. Побудував по всій Гетьманщині багато церков, споруджених у стилі українського барокко. Завдяки йому Києво-Могилянський колегіум набув статусу академії . Навчався в Києві у професорів, що здобували освіту на Заході. Знав 8 мов. Був пажем при дворі польського короля Яна-Казимира, виконував дипломатичні місії. Та згодом втратив своє місце при дворі. Прийшов до гетьмана Петра Дорошенка, і невдовзі був призначений комендантом гетьманської гвардії, а потім став генеральним писарем. Був обраний воєнним осавулом при Самойловичі. 1687 – гетьман Лівобережної України. Будує по всій Гетьманщині цілу низку церков, споруджених у стилі українського барокко. Заходами Мазепи Києво-Могилянський колегіум набув статусу академії. Втікаючи після поразки від переслідування російської кінноти, Мазепа і Карл XII знайшли притулок у Молдавії. Тут, біля міста Бендери, 21 вересня 1709 р. Іван Мазепа помер. Похований у Галаці.
Шухевич Роман (1907 - 1950)
1929 року він вступив до Організації українських націоналістів, обіймав посаду бойового референта Крайової екзекутиви на західноукраїнських землях. За революційну діяльність піддавався переслідуванням та репресіям з боку польської окупаційної влади. Був політичним в'язнем концтабору у Березі Картузькій тощо. З березня 1943 року Шухевич стає військовим референтом проводу ОУН. На нараді ОУН від 11 - 13 травня 1943 року було попередньо вирішено замінити пост одноосібного керівника ОУН. Загинув Роман Шухевич у сутичці зі спецгрупою МГБ 5 березня 1950 року біля села Білогорща поблизу Львова.
Стус Василь (1938 - 1985)
Вступив на історико-літературний факультет педагогічного інституту м. Сталіно. Вчителював в селі Таужня Кіровоградскої області, служив в армії. Брав участь в акції протесту проти арештів серед української інтелігенції, за що був звільнений з інституту. Працював на будівництві, в котельні, в конструкторському бюро. Був учасникрм гельсинської групи захисту прав людини. За переконання в необхідності української культурної автономії був заборонений радянською владою і половину життя — 23 роки — був позбавлений волі. В ніч 3 на 4 вересня він помер. 26 листопада 2005 Стусу посмертно надано звання Героя України. 1991 його посмертно відзначили Шевченківською премією за збірку поезій «Дорога болю» (1990).
Грушевський Михайло (1866 - 1934)
Дитинство Михайло Грушевський провів на Кавказі. Навчався у Тифліській гімназії, Київському університеті на історико-філологічному факультеті. В університеті працював під керівництвом Володимира Антоновича. У травні 1894 року захистив магістерську дисертацію. 4 березня 1917 в Грушевський був заочно обраний головою Української Центральної Ради. Він став головою першого уряду незалежної України і перебував на цій посаді понад рік. Після падіння Центральної Ради у квітні 1918 року Грушевський перебував деякий час у Кам’янці-Подільському, де редагував газету «Голос Поділля». У 1924-1931 року очолював історичні установи ВУАН. Наприкінці 1934 Грушевський відпочивав у одному з кисловодських санаторіїв і несподівано захворів на карбункул і невдовзі після операції помер.
Володимир Великий (958 - 1015)
До прийняття християнства Володимир утримував великі гареми. 300 наложниць у нього було у Вишгороді, 300 — у Білгороді, 200 — у Берестові. Але літописці фіксували тільки «законні шлюби» князя і нащадків від них. У 985 р. він виступив проти Волзької Булгарії. Війна тривала з перемінним успіхом, і скоро обидві сторони погодились на мир. Мир з Булгарією був скріплений черговим шлюбом. Головним же результатом Херсонеської війни (осінь 987 - весна 988 рр.) було не тільки прийняття християнства на Русі (988 р.), але й союз з Візантією, скріплений шлюбом з принцесою Анною, дочкою імператора Романа II (959-963 рр.). Помер Володимир Великий 15.07.1015 р. у своїй приміській резиденції в Берестові. Останки Володимира були вночі таємно перевезені до Києва і похоронені в мармуровому саркофазі у збудованій ним Десятинній церкві.
Шептицький Андрей (1865 - 1944)
Одне з найбільш значущих досягнень Митрополита Шептицького полягає в тому, що він був одним з перших вищих ієрархів Греко-Католицької Церкви, хто почав використовувати народну мову в спілкуванні із вірними. Початкову та середню освіту здобув удома та в гімназії Св. Анни у місті Краків (Польща). Після закінчення у 1883 гімназії деякий час перебував на військовій службі, але через хворобу змушений був її залишити. Навчався на юридичному факультеті Краківського та Вроцлавського університетів. У 1888 здобув науковий ступінь доктора права. Того ж року вступив до монастиря отців Василіян у Добромилі. У чернецтві прийняв ім’я Андрій. Після смерті митрополита Юліана Сас-Куїловського Шептицький 17 грудня 1900 був номінований Галицьким митрополитом. Інтронізація відбулася 17.01.1901 у соборі св. Юра у Львові.
Костенко Ліна (нар. 1930)
Народилася 19 березня 1930 року в місті Ржищеві, українська поетеса. У1956 році закінчила Літературний інститут ім. О.М. Горь-кого у Москві. Глибоко пережите грома¬дянське і мистецьке кредо Костенко з честю пронесла через важкі випробування застійних часів. Після шістнадцятирічної перерви вийшли збірка «Над берегами вічної землі» (1977 р.), пізніше — історичний роман у віршах «Маруся Чурай» (1979 р.) та ін. За цей роман і збірку поезій «Неповторність» Ліна Ва¬силівна удостоєна Державної премії України ім. Т. Г. Шевчен¬ка (1987 р.). Твори Ліни Костенко перекладено багатьма мо¬вами. Живе та працює Ліна Костенко в Києві.
Конашевич-Сагайдачний Петро (1570 - 1622)
Козацький ватажок, кошовий отаман Війська Запорозького, провідник реєстрового козацтва. Меценат . Народився 1570 року в у шляхетській православній родині. Він навчався у Острозькій школі на Волині разом із Мелетієм Смотрицьким, автором знаменитої «Граматики». Після випуску, Сагайдачний переїхав до Львова, а потім до Києва, де працював домашнім вчителем, а також помічником київського судді Івана Аксака, потім пішов на Запорізьку Січ. Він очолював відважні морські походи козаків на Стамбул, Трапезунд, Синоп. З 1600-х рр. він керував майже всіма значними походами, що набули загальноєвропейського значення. Особливої слави заслужив у народі після взяття 1616 р. неприступної турецької фортеці в м. Кафі. У результаті походу був знищений турецький флот, а з неволі визволено тисячі полонених. Помер від тяжкої рани, яку дістав у битві під Хотином (1621 р.) і похований у Києво-Братському монастирі. Перед смертю заповів своє майно на освітні, благодійні і релігійні цілі, зокрема Київському братству і Львівській братській школі.
Котляревський Іван (1769 - 1838)
У 1789-93 працював канцеляристом, у 1793-96 — домашнім учителем у сільських поміщицьких родинах. У 1796—1808 перебував на військовій службі в Сіверському карабінерському полку. У 1806-07 Котляревський в ранзі штабс-капітана. Брав участь у російсько-турецькій війні 1806-12, був учасником облоги Ізмаїлу. З 1810 працював наглядачем «Дому для виховання дітей бідних дворян». У 1812 сформував у містечку Горошині Хорольського повіту на Полтавщині 5-ий український козачий полк, за що отримав чин майора. Помер і похований у Полтаві.
Крушельницька Соломія (1872 - 1952)
Народилася у в сім'ї священика. Походить із шляхетного й старовинного українського роду. Співати почала з юних років. Основи музичної підготовки отримала в Тернопільській гімназії, в якій здавала іспити екстерном. У 1883 році на Шевченківському концерті у Тернополі відбувся перший її прилюдний виступ. В післявоєнний період С. Крушельницька стала професором Львівської державної консерваторії ім. М.Лисенка. У 1951 році їй присвоїли звання заслуженого діяча мистецтв УРСР. Померла і похована у Львові.
Галицький Данило (1201 - 1264)
Князь, з 1254 - 1264 р. — 1-й Король галицько-волинських земель, політичний діяч, дипломат, полководець
Батько – князь Романа Мстиславича, походить з галицької гілки рода Рюриковичів
У 1221 почав княжити на Волині й до 1229 завершив об'єднання волинських земель. У 1223 брав участь у битві на р. Калка проти монголо-татар, у 1237 - проти Тевтонського ордену. У 1238 опанував Галичем, передав Волинь брату Васильку Романовичу, а потім зайняв Київ. При ньому були побудовані Холм, Львів, Угровськ, Данилів, відновлений Дорогочин. Данило Галицький переніс столицю Галицько-Волинського князівства з Галича в Холм. У 1245 в битві під Ярославлем Галицьким війська Данила розбили полки угорських, польських феодалів та галицьких бояр, що й завершило майже 40-річну боротьбу за відновлення єдності Галицько-Волинського князівства. Помер Данило Галицький 1264 року.
Лисенко Микола (1842 - 1912)
Композитор, піаніст, диригент, педагог, збирач пісенного фольклору, громадський діяч.
Навчався у Харківському та Київському університетах, мав ступінь кандидата природничих наук. Становлення Лисенка як громадського діяча пройшло у "Київській Громаді". 1867-1869 - завершив музичне навчання у Лейпцигу. 1874-1875 - вдосконалював майстерність у Петербурзі. З 1869 р. жив у Києві, де працював учителем гри на фортепіано, а 1904 року відкрив власну музично-драматичну школу. Лисенка переслідував царський уряд, 1907 року він був на деякий час заарештований. Помер і похований у Києві.
Ковпак Сидір (1887 - 1967)
Командир Путивльського партизанського відділу та з’єднання партизанських відділів Сумської області, член нелегального ЦК КП (б) України, генерал-майор. Був бійцем 25-ої Чапаївської дивізії на Східному фронті. Учасник Великої Вітчизняної війни з вересня 1941. Командир Путивльського партизанського відділу, потім — з’єднання партизанських відділів Сумської області. 1942 отримав звання Героя Радянського Союзу з наданням ордена Леніна та медалі «Золотая Звезда» (№ 708). 1943 - воєнне звання «генерал-майор». Помер 11 грудня 1967 року. Похований у Києві. Нагороджений 4 орденами Леніна, орденом Червоного Знамені, Богдана Хмельницького 1-го ступеня, Суворова 2-го ступеня, медалями, іноземними орденами.
Сірко Іван (1610 - 1680)
Кошовий отаман Запорозького козацтва; прославився походами козацького війська проти Туреччини та Кримського ханства. Брав участь у війнах Богдана Хмельницького з Польщею, воював проти татар і турків. Виступав проти Івана Виговського, Юрія Хмельницького й Павла Тетері, яким закидав їхню пропольську політику. 1672 року претендував на гетьманську булаву. Це посварило його з новим гетьманом Іваном Самойловичем і московським урядом, який заслав його до Тобольську. Можливою причиною була підтримка Сірком Дорошенка та зв'язки зі Степаном Разіном. По поверненні з московської неволі в 1673 і до кінця життя залишався противником Москви і Самойловича, обстоюючи насамперед автономні інтереси Запоріжжя.
Заньковецька Марія (1854-1934)
Видатна актриса, яка першою в Україні здобула звання Народної артистки республіки. Марія Заньковецька народилась в дворянській родині. У 1876 році в перший раз вийшла на сцену Ніжинського театру. Вперше на професійній сцені Марія Заньковецька виступила 27 жовтня 1882 року у міському театрі Єлісаветграду, нині Кіровоград. Маючи чудовий голос, з успіхом виконувала у спектаклях українські народні пісні. У 1918 році вона організувала народний театр «Українська трупа під орудою М.К Заньковецької». Їй першій в Україні уряд присвоїв звання Народної артистки республіки.
Лесь Курбас (1887 - 1937)
Видатний актор. Місце народження: м. Самбір (тепер Львівської області)
Народився 25 лютого 1887 року в родині акторів галицького театру Степана та Ванди Курбасів (за сценою - Яновичі). Батько його, хоча й був мандрівним українським актором, проте і в бідності своїй прагнув дати Олександрові гарну освіту. Навчався у Тернопільській гімназії, у Віденському та Львівському університетах. Вже тоді Курбас мріяв працювати на Надніпрянській Україні, де існував сильний демократичний театр Садовського (Київ) і де поруч була висока театральна культура. Першою його п'єсою, що побачила світло рампи на сцені «Березолю», стала «Комуна у степах» (Київ). Творча співпраця тривала і в Харкові. Незважаючи на подеколи несприятливу для творчості атмосферу нерозуміння, недоброзичливості, Лесь Курбас не занепадав духом, він до останньої можливості вів боротьбу з тенденціями спрощення мистецтва. Згодом його було звільнено з посади керівника «Березолю» і заарештовано у Москві, де він кілька місяців працював у єврейському театрі на Малій Бронній. Його вислали на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу на Медвежу Гору, потім відправили на Соловки. 1937 року після повторного суду його було розстріляно, а 1957 року посмертно реабілітовано.
Великий князь Київський, видатний державний діяч, завдяки якому Київська Русь перетворилася на могутню європейську державу. 1019 Ярослав Мудрий став київським Великим князем. На півночі 1030 Ярослав зайняв землі між Чудським озером і Балтикою і там заснував м. Юріїв, а у 1030 — 1031 війська Ярослава і Мстислава відвоювали Червенські міста. Тоді ж Ярослав здобув від Польщі смугу землі між р. Сяном і Бугом; там збудовано м. Ярослав і Белз. 1036 р. Ярослав об'єднав під своєю владою лівобережні землі, ставши єдиним володарем могутньої Київської держави. За Ярослава Мудрого поширилося і зміцніло християнство в Київській Русі, а також оформилася організаційна структура й церковна ієрархія. Київська Русь за Ярослава Мудрого була великою і могутньою державою Європи, досягнувши на той час найвищого розвитку.
Амосов Микола (1913 - 2002)
Лікар, відомий своїми заслугами у сфері хірургічного лікування захворювань серця й легень, а також досягненнями у галузі моделювання психічних функцій мозку . З 12 до 18 років навчався в Череповці у школі, потім — у механічному технікумі. 1932 р. працював у Архангельську, начальником зміни робітників на електростанції при лісопильному заводі. 1934 — розпочав навчання в Заочному індустріальному інституті. 1935 — поступив в Архангельський медичний інститут, який закінчив з відзнакою 1939. У березні 1953 захистив докторську дисертацію з медицини на тему «Резекції легень при туберкульозі». З 1958 року починає співпрацювати з Інститутом кібернетики в галузі фізіологічних досліджень серця. 1963 — Амосов уперше у СРСР зробив протез мітрального клапана.
Бандера Степан (1909 - 1959)
Політичний діяч, ідеолог українського національного руху, голова Проводу ОУН-Б. Народився в родині греко-католицького священика. В 1919 - 1927 навчався у Стрийській гімназії. На початку 1922 став членом Пласту, а згодом - Організації Вищих Класів Українських Гімназій. В 1928, ставши членом Української Військової Організації, отримав призначення спочатку у відділ розвідки, пізніше - пропаганди. Сташинський пострілом із спеціально виготовленого пістолета (стріляв ампулами з ціаністим калієм) вбив Бандеру. Похований на кладовищі у Мюнхені. Є автором декількох праць, в яких ґрунтовно розроблено теологічні і теоретичні засади українського націоналізму, зокрема “Перспективи Української Національної Революції” (1958) та ін.
Шевченко Тарас (1814 - 1861)
Видатний поет та художник, чия літературна спадщина вважається основою української літератури й сучасної української мови. Був дворовим слугою поміщика П. Енгельгарда в маєтку Вiльшані. Вступив до Академії мистецтв. Був членом Кирило-Мефодіївського братства, таємної політичної організації, заснованої з ініціативи Миколи Костомарова. Шевченка заарештували 5 квітня 1847. У квітні 1850 його було заарештовано вдруге і невдовзі заслано на півострів Мангишлак. Під час хвороби та після третього арешту Шевченко взяв участь у підготовці першого числа журналу «Основа», яке вийшло ще за життя поета. З 47 років життя поет пробув 24 роки у кріпацтві, 10 на засланні, а решту під наглядом жандармів. Поховано Тараса Шевченка спочатку на Смоленському кладовищі в Петербурзі, а через 2 місяці, згідно з заповітом, його останки перевезено на Україну і поховано на Чернечій горі біля Канева. Відтоді могила Шевченка стала священним місцем для українців у всьому світі.
Хмельницький Богдан (1595 - 1657)
Знаменитий гетьман України, засновник козацької держави – Війська Запорозького. Гетьман Війська Запорозького з 1648 року.
Місце народження – ймовірно: Черкаси, м. Жовкла, Суботів, Чигирин, Переяслав. Навчався в одній з Братських шкіл, а також у єзуїтському колегіумі у Львові, знав латинську, польську, турецьку, кримськотатарську, турецьку мови. У 1620-их pp. Xмельницький зв'язався з Козаччиною, де він служив, мабуть, у Чигиринському полку й брав участь у військових походах козаків проти татар і поляків. В січні 1654 року підписав Переяславську угоду (в 1656 році переглянута без участі Хмельницького московсько-польською Віленською угодою).
Помер 27 липня (6 серпня за новим стилем) 1657 в Чигирині і 25 серпня похований в Суботові, в Іллінській церкві, яку сам збудував.
Чорновіл В’ячеслав (1937 - 1999)
Політичний діяч, радянський дисидент, журналіст, один із засновників Народного Руху України. З 1990 року був обраний депутатом У 1991 році був кандидатом у Президенти України і досяг другого місця. Верховної ради. З 1992 року В’ячеслав Чорновіл очолив Народний Рух України.
Загинув за нез’ясованих обставин у автокатастрофі.
Сковорода Григорій (1722 - 1794)
Просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог. Сковорода повставав проти мертвої церковної схоластики і духового гноблення московського православ’я, спираючись у своїй філософії на Біблію. Вивчав грецьку, німецьку, латинську мови. Перекладав Плутарха. Помер філософ у с. Іванівка на Харківщині.
Леся Українка (1871 - 1913)
Видатна письменниця, поетеса, фолкльористка, активістка українського національного руху. Навчалася в приватних вчителів. Вивчила майже всі європейські мови, також грецьку, латинську та слов’янські (російську, польську, болгарську) та інші мови. У 19-літньому віці написала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів». Померла Леся Українка 1 серпня 1913 в грузинському містечку Сурамі. Похована на Байковому цвинтарі в Києві.
Франко Іван (1856 - 1916)
Письменник, поет, вчений, публіцист, громадський діяч, один з найвизначніших духовних провідників України. 1877 р. Франко був заарештований за соціалістичну пропаганду. Помер Іван Франко у Львові, похований на Личаківському цвинтарі.
Мазепа Іван (1639 - 1709)
Був гетьманом України майже 21 рік. Побудував по всій Гетьманщині багато церков, споруджених у стилі українського барокко. Завдяки йому Києво-Могилянський колегіум набув статусу академії . Навчався в Києві у професорів, що здобували освіту на Заході. Знав 8 мов. Був пажем при дворі польського короля Яна-Казимира, виконував дипломатичні місії. Та згодом втратив своє місце при дворі. Прийшов до гетьмана Петра Дорошенка, і невдовзі був призначений комендантом гетьманської гвардії, а потім став генеральним писарем. Був обраний воєнним осавулом при Самойловичі. 1687 – гетьман Лівобережної України. Будує по всій Гетьманщині цілу низку церков, споруджених у стилі українського барокко. Заходами Мазепи Києво-Могилянський колегіум набув статусу академії. Втікаючи після поразки від переслідування російської кінноти, Мазепа і Карл XII знайшли притулок у Молдавії. Тут, біля міста Бендери, 21 вересня 1709 р. Іван Мазепа помер. Похований у Галаці.
Шухевич Роман (1907 - 1950)
1929 року він вступив до Організації українських націоналістів, обіймав посаду бойового референта Крайової екзекутиви на західноукраїнських землях. За революційну діяльність піддавався переслідуванням та репресіям з боку польської окупаційної влади. Був політичним в'язнем концтабору у Березі Картузькій тощо. З березня 1943 року Шухевич стає військовим референтом проводу ОУН. На нараді ОУН від 11 - 13 травня 1943 року було попередньо вирішено замінити пост одноосібного керівника ОУН. Загинув Роман Шухевич у сутичці зі спецгрупою МГБ 5 березня 1950 року біля села Білогорща поблизу Львова.
Стус Василь (1938 - 1985)
Вступив на історико-літературний факультет педагогічного інституту м. Сталіно. Вчителював в селі Таужня Кіровоградскої області, служив в армії. Брав участь в акції протесту проти арештів серед української інтелігенції, за що був звільнений з інституту. Працював на будівництві, в котельні, в конструкторському бюро. Був учасникрм гельсинської групи захисту прав людини. За переконання в необхідності української культурної автономії був заборонений радянською владою і половину життя — 23 роки — був позбавлений волі. В ніч 3 на 4 вересня він помер. 26 листопада 2005 Стусу посмертно надано звання Героя України. 1991 його посмертно відзначили Шевченківською премією за збірку поезій «Дорога болю» (1990).
Грушевський Михайло (1866 - 1934)
Дитинство Михайло Грушевський провів на Кавказі. Навчався у Тифліській гімназії, Київському університеті на історико-філологічному факультеті. В університеті працював під керівництвом Володимира Антоновича. У травні 1894 року захистив магістерську дисертацію. 4 березня 1917 в Грушевський був заочно обраний головою Української Центральної Ради. Він став головою першого уряду незалежної України і перебував на цій посаді понад рік. Після падіння Центральної Ради у квітні 1918 року Грушевський перебував деякий час у Кам’янці-Подільському, де редагував газету «Голос Поділля». У 1924-1931 року очолював історичні установи ВУАН. Наприкінці 1934 Грушевський відпочивав у одному з кисловодських санаторіїв і несподівано захворів на карбункул і невдовзі після операції помер.
Володимир Великий (958 - 1015)
До прийняття християнства Володимир утримував великі гареми. 300 наложниць у нього було у Вишгороді, 300 — у Білгороді, 200 — у Берестові. Але літописці фіксували тільки «законні шлюби» князя і нащадків від них. У 985 р. він виступив проти Волзької Булгарії. Війна тривала з перемінним успіхом, і скоро обидві сторони погодились на мир. Мир з Булгарією був скріплений черговим шлюбом. Головним же результатом Херсонеської війни (осінь 987 - весна 988 рр.) було не тільки прийняття християнства на Русі (988 р.), але й союз з Візантією, скріплений шлюбом з принцесою Анною, дочкою імператора Романа II (959-963 рр.). Помер Володимир Великий 15.07.1015 р. у своїй приміській резиденції в Берестові. Останки Володимира були вночі таємно перевезені до Києва і похоронені в мармуровому саркофазі у збудованій ним Десятинній церкві.
Шептицький Андрей (1865 - 1944)
Одне з найбільш значущих досягнень Митрополита Шептицького полягає в тому, що він був одним з перших вищих ієрархів Греко-Католицької Церкви, хто почав використовувати народну мову в спілкуванні із вірними. Початкову та середню освіту здобув удома та в гімназії Св. Анни у місті Краків (Польща). Після закінчення у 1883 гімназії деякий час перебував на військовій службі, але через хворобу змушений був її залишити. Навчався на юридичному факультеті Краківського та Вроцлавського університетів. У 1888 здобув науковий ступінь доктора права. Того ж року вступив до монастиря отців Василіян у Добромилі. У чернецтві прийняв ім’я Андрій. Після смерті митрополита Юліана Сас-Куїловського Шептицький 17 грудня 1900 був номінований Галицьким митрополитом. Інтронізація відбулася 17.01.1901 у соборі св. Юра у Львові.
Костенко Ліна (нар. 1930)
Народилася 19 березня 1930 року в місті Ржищеві, українська поетеса. У1956 році закінчила Літературний інститут ім. О.М. Горь-кого у Москві. Глибоко пережите грома¬дянське і мистецьке кредо Костенко з честю пронесла через важкі випробування застійних часів. Після шістнадцятирічної перерви вийшли збірка «Над берегами вічної землі» (1977 р.), пізніше — історичний роман у віршах «Маруся Чурай» (1979 р.) та ін. За цей роман і збірку поезій «Неповторність» Ліна Ва¬силівна удостоєна Державної премії України ім. Т. Г. Шевчен¬ка (1987 р.). Твори Ліни Костенко перекладено багатьма мо¬вами. Живе та працює Ліна Костенко в Києві.
Конашевич-Сагайдачний Петро (1570 - 1622)
Козацький ватажок, кошовий отаман Війська Запорозького, провідник реєстрового козацтва. Меценат . Народився 1570 року в у шляхетській православній родині. Він навчався у Острозькій школі на Волині разом із Мелетієм Смотрицьким, автором знаменитої «Граматики». Після випуску, Сагайдачний переїхав до Львова, а потім до Києва, де працював домашнім вчителем, а також помічником київського судді Івана Аксака, потім пішов на Запорізьку Січ. Він очолював відважні морські походи козаків на Стамбул, Трапезунд, Синоп. З 1600-х рр. він керував майже всіма значними походами, що набули загальноєвропейського значення. Особливої слави заслужив у народі після взяття 1616 р. неприступної турецької фортеці в м. Кафі. У результаті походу був знищений турецький флот, а з неволі визволено тисячі полонених. Помер від тяжкої рани, яку дістав у битві під Хотином (1621 р.) і похований у Києво-Братському монастирі. Перед смертю заповів своє майно на освітні, благодійні і релігійні цілі, зокрема Київському братству і Львівській братській школі.
Котляревський Іван (1769 - 1838)
У 1789-93 працював канцеляристом, у 1793-96 — домашнім учителем у сільських поміщицьких родинах. У 1796—1808 перебував на військовій службі в Сіверському карабінерському полку. У 1806-07 Котляревський в ранзі штабс-капітана. Брав участь у російсько-турецькій війні 1806-12, був учасником облоги Ізмаїлу. З 1810 працював наглядачем «Дому для виховання дітей бідних дворян». У 1812 сформував у містечку Горошині Хорольського повіту на Полтавщині 5-ий український козачий полк, за що отримав чин майора. Помер і похований у Полтаві.
Крушельницька Соломія (1872 - 1952)
Народилася у в сім'ї священика. Походить із шляхетного й старовинного українського роду. Співати почала з юних років. Основи музичної підготовки отримала в Тернопільській гімназії, в якій здавала іспити екстерном. У 1883 році на Шевченківському концерті у Тернополі відбувся перший її прилюдний виступ. В післявоєнний період С. Крушельницька стала професором Львівської державної консерваторії ім. М.Лисенка. У 1951 році їй присвоїли звання заслуженого діяча мистецтв УРСР. Померла і похована у Львові.
Галицький Данило (1201 - 1264)
Князь, з 1254 - 1264 р. — 1-й Король галицько-волинських земель, політичний діяч, дипломат, полководець
Батько – князь Романа Мстиславича, походить з галицької гілки рода Рюриковичів
У 1221 почав княжити на Волині й до 1229 завершив об'єднання волинських земель. У 1223 брав участь у битві на р. Калка проти монголо-татар, у 1237 - проти Тевтонського ордену. У 1238 опанував Галичем, передав Волинь брату Васильку Романовичу, а потім зайняв Київ. При ньому були побудовані Холм, Львів, Угровськ, Данилів, відновлений Дорогочин. Данило Галицький переніс столицю Галицько-Волинського князівства з Галича в Холм. У 1245 в битві під Ярославлем Галицьким війська Данила розбили полки угорських, польських феодалів та галицьких бояр, що й завершило майже 40-річну боротьбу за відновлення єдності Галицько-Волинського князівства. Помер Данило Галицький 1264 року.
Лисенко Микола (1842 - 1912)
Композитор, піаніст, диригент, педагог, збирач пісенного фольклору, громадський діяч.
Навчався у Харківському та Київському університетах, мав ступінь кандидата природничих наук. Становлення Лисенка як громадського діяча пройшло у "Київській Громаді". 1867-1869 - завершив музичне навчання у Лейпцигу. 1874-1875 - вдосконалював майстерність у Петербурзі. З 1869 р. жив у Києві, де працював учителем гри на фортепіано, а 1904 року відкрив власну музично-драматичну школу. Лисенка переслідував царський уряд, 1907 року він був на деякий час заарештований. Помер і похований у Києві.
Ковпак Сидір (1887 - 1967)
Командир Путивльського партизанського відділу та з’єднання партизанських відділів Сумської області, член нелегального ЦК КП (б) України, генерал-майор. Був бійцем 25-ої Чапаївської дивізії на Східному фронті. Учасник Великої Вітчизняної війни з вересня 1941. Командир Путивльського партизанського відділу, потім — з’єднання партизанських відділів Сумської області. 1942 отримав звання Героя Радянського Союзу з наданням ордена Леніна та медалі «Золотая Звезда» (№ 708). 1943 - воєнне звання «генерал-майор». Помер 11 грудня 1967 року. Похований у Києві. Нагороджений 4 орденами Леніна, орденом Червоного Знамені, Богдана Хмельницького 1-го ступеня, Суворова 2-го ступеня, медалями, іноземними орденами.
Сірко Іван (1610 - 1680)
Кошовий отаман Запорозького козацтва; прославився походами козацького війська проти Туреччини та Кримського ханства. Брав участь у війнах Богдана Хмельницького з Польщею, воював проти татар і турків. Виступав проти Івана Виговського, Юрія Хмельницького й Павла Тетері, яким закидав їхню пропольську політику. 1672 року претендував на гетьманську булаву. Це посварило його з новим гетьманом Іваном Самойловичем і московським урядом, який заслав його до Тобольську. Можливою причиною була підтримка Сірком Дорошенка та зв'язки зі Степаном Разіном. По поверненні з московської неволі в 1673 і до кінця життя залишався противником Москви і Самойловича, обстоюючи насамперед автономні інтереси Запоріжжя.
Заньковецька Марія (1854-1934)
Видатна актриса, яка першою в Україні здобула звання Народної артистки республіки. Марія Заньковецька народилась в дворянській родині. У 1876 році в перший раз вийшла на сцену Ніжинського театру. Вперше на професійній сцені Марія Заньковецька виступила 27 жовтня 1882 року у міському театрі Єлісаветграду, нині Кіровоград. Маючи чудовий голос, з успіхом виконувала у спектаклях українські народні пісні. У 1918 році вона організувала народний театр «Українська трупа під орудою М.К Заньковецької». Їй першій в Україні уряд присвоїв звання Народної артистки республіки.
Лесь Курбас (1887 - 1937)
Видатний актор. Місце народження: м. Самбір (тепер Львівської області)
Народився 25 лютого 1887 року в родині акторів галицького театру Степана та Ванди Курбасів (за сценою - Яновичі). Батько його, хоча й був мандрівним українським актором, проте і в бідності своїй прагнув дати Олександрові гарну освіту. Навчався у Тернопільській гімназії, у Віденському та Львівському університетах. Вже тоді Курбас мріяв працювати на Надніпрянській Україні, де існував сильний демократичний театр Садовського (Київ) і де поруч була висока театральна культура. Першою його п'єсою, що побачила світло рампи на сцені «Березолю», стала «Комуна у степах» (Київ). Творча співпраця тривала і в Харкові. Незважаючи на подеколи несприятливу для творчості атмосферу нерозуміння, недоброзичливості, Лесь Курбас не занепадав духом, він до останньої можливості вів боротьбу з тенденціями спрощення мистецтва. Згодом його було звільнено з посади керівника «Березолю» і заарештовано у Москві, де він кілька місяців працював у єврейському театрі на Малій Бронній. Його вислали на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу на Медвежу Гору, потім відправили на Соловки. 1937 року після повторного суду його було розстріляно, а 1957 року посмертно реабілітовано.
